Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 911/3045/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А.(доповідач),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" на рішення господарського суду Київської області від 24 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2015 року у справі №911/3045/15 за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" до товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" про стягнення коштів,

Встановив:

У липні 2015 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" 83 255 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Київської області від 24 вересня 2015 року у справі №911/3045/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 83 255 грн. штрафу та 1 827 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19 січня 2015 року відповідачем за залізничною накладною №33267840 вагоном №60496411 у складі потягу №2020 відправлено вантаж до станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці.

23 січня 2015 року на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці здійснено перевірку маси вантажу, про що було складено акт загальної форми №116/Ваги, в якому зафіксовано невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №60496411 масі - зазначеній у залізничній накладній №33267840.

Виявлені порушення зафіксовані також у комерційному акті РА №006759/26/4 від 23 січня 2015 року, в якому, крім того вказано, що дійсна маса вантажу, є більшою ніж вказано у залізничній накладній на 1 400 кг.; вантажузавантаження нижче бортів на 10-15 см, поверхня пакетована, маркована; торцеві двері та розвантажувальні люки з обох сторін зачинені; в технічному відношенні вагон справний; при перезважуванні вагону вага підтвердилась.

На кінцевій станції призначення, у розділі "Є" комерційного акту РА №006759/26/4 зроблено відмітку, що під час перевірки різниці проти цього акта не виявлено.

За неправильно вказану масу вантажу, позивач нарахував відповідачу штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати за вагон в сумі 83 255 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

З огляду на вказані обставини та посилаючись на положення ст.ст. 179, 181,ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 202, ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1999 №457 (далі - Статут), пунктів 2.1., 2.3., 4.1, 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 (далі - Правила), місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позову і стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми штрафу.

Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є правильним з огляду на наступне.

Частина 5 ст. 307 ГК України визначає, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України та інших актів законодавства України.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. Залізниці за правилами ст. 24 Статуту залізниць надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту залізниць установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст. 129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у транспортних документах.

Зі змісту статей 118 та 122 Статуту залізниць України вбачається, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених у цих статтях порушень.

З огляду на те, що факт невірного зазначення відповідачем у залізничній накладній маси вантажу підтверджується як загальним, так і комерційним актами, а зафіксовані в них дані підтверджені при перезважуванні на кінцевій станції призначення за участі представника одержувача вантажу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позову.

З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем вказаних положень права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції як підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень попередніх інстанцій.

Крім того, викладені в касаційній скарзі доводи дублюють доводи апеляційної скарги, що були предметом дослідження у суді другої інстанції, який дав їм правильну правову оцінку, а тому такі твердження скаржника не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 24 вересня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2015 року у справі №911/3045/15 - без змін.

Головуючий:П.А.ГончарукСудді:І.Д.Кондратова Л.В.Стратієнко